16 жовтня 2019
19.06.2020 р.
Зберігаємо безцінні джерела краю
Славетна Чернігівська земля стала джерелом численних пам’яток історії та культури, творчого натхнення для цілої плеяди видатних наших земляків.
Документальні скарби з історії українського народу зберігає Державний архів Чернігівської області – один з найбагатших за своїми інформаційними ресурсами архівів України. Адже саме тут зберігаються унікальні та безцінні джерела, починаючи з часів Чернігівського намісництва, документи місцевих органів влади та управління, матеріали про економічне, культурне та релігійне життя та побут населення і розвиток промислових та сільськогосподарських підприємств Чернігівщини – з початку ХІХ ст. до наших днів. Документи свідчать про важкі часи для нашого краю в роки Вітчизняної війни 1812 року, першої світової, громадянської та другої світової воєн відбудови і в післявоєнний час.
Такі ж цікаві і цінні документи, яких більше 26 тисяч одиниць зберігання, зберігає архівний відділ Сосницької районної державної адміністрації. Кожна одиниця зберігання акумулює в собі розвиток Сосницького району з післявоєнних часів ( 1943 р.) до нашого часу. Зібрані колекції документів особового походження: свідчення очевидців Голодомору 1932-1933 років, жителів району під час окупації в роки другої світової війни, учасників бойових дій та агітматеріали з виборів Президента України, Народних депутатів, депутатів місцевих рад. Є фонди, де зберігаються документи поета і письменника Миколи Адаменка, колишнього редактора районної газети Наталії Решодько.
Для зберігання документів ліквідованих установ створений і функціонує районний трудовий архів. Тут зібрано більше 8000 одиниць зберігання близько 80 ліквідованих установ.
Архівні документи не просто лежать на полицях, а й активно використовуються. Тільки за 6 місяців 2020 року архівним відділом видано більше 90 довідок, а районним трудовим архівом - більше 190 довідок. Експонуються виставки в архіві, а 2019 році зроблена он-лайн виставка, яка експонується на веб-сторінці архівного відділу«75-річчя визволення України від німецько-фашистських загарбників. Безсмертний подвиг народу».
Джерелами комплектування архівного відділу районної державної адміністрації є 46 підприємств, установ та організацій району. Це районна державна адміністрація з її структурними підрозділами, районна, селищна та сільські ради, управління Державної казначейської служби України у Сосницькому районі, гімназія, сільськогосподарський технікум бухгалтерського обліку, професійний аграрний ліцей, редакція газети «Вісті Сосниччини», райспоживспілка, комунальний заклад « Сосницький навчально-реабілітаційний центр» та інші. Вони формують Національний архівний фонд Сосницького району.
Зберігання цих документів та подальше передавання їх на постійне зберігання в державну архівну установу регламентуються нормативними актами. Це Закон України «Про Національний архівний фонд і архівні установи» . Перелік типових документів, що створюються під час діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України, наказ №571/20884 від 17.04.2012.
Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, які затверджені та зареєстровані відповідно наказами
Міністерства юстиції України 18.06.2015 № 1000/5 та 22.06. 2015
№ 736/27181 та багато інших, які можна знайти на сайті в розділі «нормативні документи» Державної архівної служби України.
Олександра АНДРЄЄВА, начальник архівного відділу Сосницької районної державної адміністрації.
75-річчя визволення України від німецько-фашистських загарбників
Безсмертний подвиг народу
Ось і наблизилась ще одна знаменна подія - День визволення України від німецько-фашистських загарбників. Це сталось 28 жовтня 1944 року. В цей день 75 років тому Україна звільнилась від коричневої чуми, закінчилась для нашої Батьківщини найстрашніша війна в історії людства, яка принесла лихо в кожний дім, кожну сім’ю. Не обминула вона нашу рідну Сосниччину, яка була окупована 6 вересня 1941 року. Фашисти вчинили жорстоку розправу над мирними жителями – розстріли жінок, дітей та стариків у яру за с. В’юнище та у дворі поліції – тисячі чоловік. У селі Велике Устя карателі заживо спалили у колгоспній хаті 25 місцевих мешканців – дорослих і дітей, у селі Купчичі спалено 168 дворів та вбито 83 жителів. За період окупації загарбники та їхні пособники знищили понад 1600 мешканців нашого району та більше 1700 осіб з числа молоді насильно відправили у німецьке рабство.
Та ні катування, ні розстріли не поставили наших земляків на коліна. Вже на п’ятий день війни близько 200 чоловік вступило у винищувальний батальйон, а через місяць ще 954 – в загін народного ополчення, в тому числі 268 жінок. Почали організовуватись партизанські загони. Велику допомогу в боротьбі з лютим ворогом надавали патріоти –підпільники.
Старше покоління сосничан пам’ятає наших відомих лікарів, подружжя Мартиновських (нині покійних). Так ось, Ігор Мартиновський і Валентина Пічукіна (Мартиновська) очолювали одну з таких підпільних груп. Вони допомагали партизанам , пораненим у бою. Ці поранення маскували під побутові травми і лікували їх. З два роки окупації ними вилікувано лише стаціонарно близько 200 важкопоранених бійців і офіцерів нашої Армії, понад чотириста – амбулаторно. І потім, після війни понад сорок років йшли на Сосниччину Мартиновським вдячні листи від врятованих ними людей.
А ще хочеться сказати про нашу землячку, легендарну підпільницю Валентину Павлівну Алексу (дівоче прізвище – Дзюндзик), яку війна застала на Донбасі. Після закінчення курсів радистів вона виконувала стратегічні завдання. Одне з найважливіших завдань було для неї у Макіївці. Двох розвідниць – Валентину Дзюндзик та Лідію Коваль висадили за 100 кілометрів від цього міста. Дійшовши до м. Макіївка , подруги – розвідниці облаштувались там, і полетіли за лінію фронту цінні розвідувальні дані про сили і дії противника, його бойову техніку. Ця розвідувальна група під назвою «Зоя» діяла обережно, але сміливо і рішуче, як того вимагав обов’язок патріоток перед Батьківщиною. А коли розвідниці дізнались про підготовку до знищення шахт , вони передали радіограму штабу. Війська Південного та Південно-Західного фронтів розгорнули стрімкий наступ. Гітлерівцям не вдалось здійснити свій намір. Відважний вчинок комсомолок , за який вони нагороджені орденами Бойового Червоного Прапора , наблизив визволення вугільного центру, що сприяло дальшому успішному наступу Радянської армії.
Після війни Алекса В.П. жила і працювала в смт Сосниця.
Більше 7 тисяч жителів району боролись на фронтах Другої світової війни і в тилу ворога. За проявлений героїзм 3860 із них нагороджені державними нагородами. Високого звання Героя Радянського Союзу удостоєні полковник В.М. Вальков (с. Авдіївка) – посмертно, старший сержант В.Д. Петрик
(смт Сосниця), старший лейтенант І.А. Савченко (с. Матвіївка) – посмертно, капітан Т.П. Хандога (с. Бондарівка). Ці люди зробили все, щоб захистити свою Батьківщину, а деякі задля цього поклали своє життя. Низький уклін їм за це.
Поріділі ряди наших ветеранів, а разом з ними йдуть із життя живі свідки тих страшних подій. Але пам’ять про Другу світову війну повинна жити вічно.
Олександра Андрєєва, завідувач архівного сектору Сосницької районної державної адміністрації.
ГОЛОДОМОР 1932-1933 років.
СВІДЧЕННЯ ОЧЕВИДЦІВ ТА УЧАСНИКІВ ПОДІЙ.
Існують різні думки щодо подій 1932-1933 років. Щоб дізнатись правду архівний відділ Сосницької районної державної адміністрації з допомогою сільських рад в 2007 році провели опитування жителів нашого району, очевидців та учасників тих подій. Всі громадяни одностайно стверджують про факт голоду в ті роки. Першопричина голоду – великий неврожай в результаті посухи в 1932 році. Але влада не врахувала цей факт і продовольчий податок не зменшила, тому, як свідчать очевидці, створювались комісії, ходили і забирали з дворів всі продовольчі запаси. А в деяких господарствах вилучали коней, свиней. Витрушували з горщиків навіть квасолю.
Як же виживали люди в ті часи? Деякі жителі сіл, дізнавшись про вилучення продуктів, приховували, що могли. Хто працював в колгоспах та в державних установах, тим було легше.
Наприклад, в деяких колгоспах варили обіди або видавали невеликі пайки. І в школах та інших установах теж їх видавали ( в одній із шкіл одержували 6 кг на одну сім’ю).
Одноосібні селяни не одержували ніякої допомоги. В кого було трохи борошна, пекли ладки-щавлівки (перемішували мелений щавель з борошном). Їли конюшину, люпин, квіти акації, насіння дикого щавлю, дохлих корів та коней. В одній сім’ї зарізали коня, варили м’ясо, а потім шкіру з буряком. У м. Мена був магазин, де міняли золото на хліб.
У колгоспі в буртах брали гнилу картоплю. Рятувало молоко.
Житель с. Киріївка розповів, що в однієї жінки пропав син. Сусіди підозрювали, що мати його з’їла. В багатьох сім’ях пухли від голоду та помирали. Особливо важко було старим людям та дітям. В деяких селах брали дітей з особливо виснажених родин під патронат колгоспи, годували їх разом з колгоспниками.
Налагоджуватись ситуація з харчами, як свідчать очевидці , почала після збору урожаю восени 1933 року.
Архівний сектор Сосницької районної державної адміністрації.
У 2017 році виповнюється 100 років з дня створення система архівних установ України.
Згідно з обліковими документами перші надходження архівних документів до Сосницького районного державного архіву були в 1950 році.
В 1963 році в зв’язку з приєднанням Сосницького району до Менського району архів перестав існувати. В 1965 році Сосницький районний державний архів відновив свою діяльність. На правах відділу архів був підпорядкований виконкому Сосницької районної ради. Розташовувався він у напівпідвальному приміщенні краєзнавчого музею.
З 1992 року в зв’язку з реорганізацією органів виконавчої влади та місцевого самоврядування районний державний архів перетворився на архівний відділ районної державної адміністрації. В 2016 році архівний відділ Сосницької районної державної адміністрації перейменовано на архівний сектор.
Одне з основних завдань сектору – зберегти для наших нащадків документальні матеріали з історії українського народу і, зокрема, жителів нашого району. Діяльність архіву пов’язана зі збиранням, збереженням та використанням документів Національного архівного фонду. На постійне зберігання передають документи 47 організацій району. Це районна, селищна та сільські ради, Сосницька районна державна адміністрація та її структурні підрозділи, Сосницька гімназія, професійний аграрний ліцей, сільськогосподарський технікум бухгалтерського обліку, деякі сільськогосподарські формування, редакція газети «Вісті Сосниччини», Сосницьке об’єднане управління Пенсійного фонду України, Сосницьке районне управління казначейської служби України та інші.
На сьогодні в архівному секторі налічується 159 фондів, в яких зберігається 25629 одиниць зберігання.
Поряд з документами установ, організацій та підприємств архів збирає документи особового походження, які фіксують цікаві факти з історії нашого району. Створені фонди Миколи Петровича Адаменка, Наталії Федорівни Решодько, сім’ї Дядечків, колекції документів учасників другої світової війни, учасників АТО, агітаційних матеріалів з виборів Президента України та Народних депутатів України, про голодомор 1932-1933 років.
Документи, які зберігаються в архівному секторі, активно використовуються. Так за 2016 рік виконано 175 запитів установ та громадян, а в 2017 році – близько 120 запитів. Стосуються вони вирішення земельних та майнових питань, реорганізації сільськогосподарських формувань, підтвердження особливих заслуг перед державою, перейменування вулиць тощо. Працюють з архівними документами посадові особи, учні шкіл та інші громадяни.
Дуже важливий напрямок роботи архіву – здійснення контролю за роботою установ у галузі діловодства та архівної справи, забезпечення дотримання законодавства про Національний архівний фонд та архівні установи. Надається методична та практична допомога установам, організаціям та підприємствам у складанні номенклатури справ, упорядкуванні документів. Планомірно здійснюється комплекс робіт, спрямований на забезпечення збереженості документів.
Щоб зберегти документи з особового складу ліквідованих установ, в 2007 році створений районний трудовий архів. Ним упорядковані та прийняті на зберігання близько 8000 одиниць зберігання документів з особового складу ліквідованих установ. За 2016 рік виконано працівниками районного трудового архіву 255 довідок, а в 2017 році – 181.
Довідки відаються про підтвердження трудового стажу, нарахування заробітної плати та про реорганізацію ліквідованих установ.
Працівники архівного сектору Сосницької районної державної адміністрації та районного трудового архіву вітають всіх причетних до архівної справи з 100 річчям створення архівних установ.
Олександра Андрєєва, завідувач архівного сектору Сосницької районної державної адміністрації.
Вересень 2017 року
В приміщенні архівного відділу райдержадміністрації в 2016 році експонуються виставки: «Соборна мати Україна – одна на всіх, як оберіг». «Подвиг народу житиме вічно» , «Вічно живі герої Сосниччини», «Голодомор 1932-1933 років», «Довженківськими стежками», «Незалежній Україні – 25 років».
За 2016 рік проведено 6 засідань експертної комісії архівного відділу Сосницької районної державної адміністрації. Розглянуті питання про схвалення описів та актів, про виділення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду Вільшанської, Чорнотицької, Киріївської, Матвіївської, Кудрівської, Шаболтасівської, Хлоп’яницької, Пекарівської, Козляницької, Лавської сільських рад та Сосницької селищної ради, управління Пенсійного фонду України у Сосницькому районі, Сосницького районного суду, Сосницького районного управління юстиції.
Проводились перевірки діловодства та архівної справи в установах, організаціях.
Незалежній Україні – 25 років.
23 серпня український народ відзначає свято - День Державного Прапора України, а наступного дня, 24 серпня – День Незалежності України
16 липня 1990 року український парламент, очолюваний Леонідом Кравчуком, внаслідок вимог масових українських організацій проголосив Декларацію про державний суверенітет України. А після придушення заколоту консервативних та шовіністичних сил в Москві 19-22 серпня 1991 року 24 серпня 1991 року відбулася позачергова сесія Верховної Ради УРСР, яка прийняла Акт про незалежність України.
1 грудня 1991 року на Всеукраїнському референдумі 90,3 % виборців підтримали Акт проголошення незалежності України. На цьому ж референдумі обраний Президент України Леонід Кравчук.
Через деякий час було прийнято нову, а практично – відновлено давню українську державну атрибутику . 15 січня 1992 року затверджено Державний Гімн України – пісня на слова відомого українського культурного діяча ХІХ століття, вченого-етнографа П.Чубинського на музику видатного західноукраїнського композитора і диригента М. Вербицького, 28 січня 1992 року - синьо-жовтий Державний Прапор України і 19 лютого 1992 року малий Державний Герб України – тризуб – знак княжої держави Володимира Великого.
Не стояли осторонь від цих історичних подій демократичні сили нашого району. 5 вересня 1991 року відбулась восьма позачергова сесія Сосницької районної ради, як писалось в нашій районній газеті „ з присмаком драматизму”, на якій було розглянуто питання про політичну ситуацію на Україні і про діяльність районної ради з 19 серпня 1991 року .Депутати районної ради засудили спробу перевороту в СРСР 19-21 серпня 1991 року як такого, що є антиконституційним. Схвалили Постанову Верховної Ради Української РСР про проголошення України незалежною демократичною державою . Голова виконкому селищної ради Гординський В.М. вніс пропозицію підняти на будинку районної ради синьо - жовтий прапор. З цього приводу депутати прийняли рішення до прийняття нової державної символіки підняти на будинку районної ради історичний національний синьо – жовтий прапор, що символізує миролюбну Українську державу в образі чистого неба і хлібного лану разом з державним прапором України.
3 жовтня 1991 року в районній газеті „Радянський патріот” надруковано Звернення представників демократичних сил селища Сосниці до всіх громадян району, які закликали підтримати на референдумі Акт про незалежність України, а 10 жовтня 1991 року аналогічне звернення опублікували депутати та члени виконкому Сосницької селищної ради. І жителі нашого району зробили свій вибір разом з усім українським народом на користь незалежності нашої держави.
Історія була немилосердною до українського народу – як ніякий інший народ Європи упродовж століть його нищили фізично й духовно – навалами, голодоморами, денаціоналізаціями і деморалізацією, нарешті атомною чорнобильською смертю. А він - усе витримав. Звівся з колін. Випрямився – і зробив перший крок. Значить – житиме! Іде по великій многотрудній дорозі нелегкої творчої праці. Ми - народ мусимо її осягти. Якщо хочемо, щоб наші діти та онуки жили краще за своїх батьків.
У складний для нашої країни час тисячі українських чоловіків залишили родини, свої звичні заняття заради повернення миру і спокою у кожен дім. Серед відважних захисників рідної Вітчизни, які ведуть непримиренну боротьбу з багаточисельними, озброєними до зубів бандами бойовиків із та к званих «ДНР» і «ЛНР» та російськими окупантами, багато наших земляків – жителів Сосниччини. Деякі з них загинули або отримали поранення.
Один із таких житель с.Вільшани Сосницького району Анатолій Соки-рко. Йому було 24 роки. Був призваний до армії одним із найперших. Воював і в Донецькій області і в Луганській. Брав участь в операціях на горі Карачун, в Красному Лимані і ще багато де. А загинув в Амвросіївці. Поховали героя на рідній землі а с.Вільшани з почестями під спів гімну України.
З самого початку її проведення перебуває в зоні АТО в складі легендарної 95-тої аеромобільної бригади Сосничанин Геннадій Полях. Геннадій – командир міномета, воював біля села Добропілля Донецької області, на горі Карачун, звільняв місто Слов’янськ.
Добровольцем не довчившись в університеті пішов у зону АТО 22 річний Іван Кузьович. Був там бійцем 5-го окремого батальйону добровольчого українського корпусу, тобто «Правого сектора». Його основними обов’язками коректування вогню нашої артилерії.
Захищав рубежі на лінії зіткнення кулеметник Дмитро Форинний (житель с.Змітнів) на блок посту «Гостра Могила», в одній роті з ним служили Іван Хоменко (с.Спаське), вчитель Форинного, сосничанин Сергій Бахир, Віталій Рожок із Конятина та Анатолій Ковпинець з Козлянич. В кінці січня до блокпоста припинилось постачання, навіть волонтери до них потрапити не могли. Як потім з’ясувалось, навколишня територія на той час контролювалась сепаратистами. Тоді, в такій непростій, екстремальній ситуації, наші бійці проявили мужність і винахідливість, що й допомогло зберегти їм свої життя. За виконання своїх військових та громадянських обов’язків у зоні бойових дій ці мужні чоловіки згідно наказу командування стали гвардійцями українських Збройних Сил з врученням їм нагрудних знаків «Гвардія». Змінив свій білий лікарський халат на військову форму і лікар Віталій Світличний і тепер рятує поранених і хворих військових та мирне населення. Прийшов поранений у голову і залишився без ока сапер Михайло Бронський і багато, багато інших.
Але дуже скрутно було б нашим воїнам без допомоги волонтерів. Не один раз возили допомогу у зону бойових дій на своїй вантажівці Чорнотицький фермер Микола Івасенко та житель Чорнотич Віталій Чепіга, Сосницькі активісти Віталій Синіцин та Олександр Лойченко. Допомогу збирали всій районом: місцеві підприємці, школи, підприємства та просто жителі. Зносили в редакцію газети «Вісті Сосниччини» та в Чорнотицьку сільську раду теплі речі, бурки, які шили місцеві майстрині, продукти, з білої тканини місцеві жителі шили захисну форму. В столові професійного аграрного ліцею шинкували та сушили приправи для борщів та інших страв. Працівники дільниці «Облкомуненерго» для обігріву землянок змайстрували «буржуйки». Не оставався байдужим жоден житель Сосниччини. За одну поїздку волонтери проїхали понад сто кілометрів, побували більше ніж на сорока блокпостах. І це все під пострі-лами автоматичної зброї та вибухами.
Начальник архівного відділу Сосницької районної державної адміністрації О.В.Андрєєва