Сайт працює у тестовому режимі. Попередня версія - http://sosadm.cg.gov.ua/old

13 вересня 2018

 

 

Сосницький літературно-меморіальний музей Олександра Довженка

 

 

 

Сосницькии краєзнавчий музей ім. Ю.С.Виноградського

 

ФОТО ЕКСПОЗИЦІЙ У КРАЄЗНАВЧОМУ МУЗЕЇ ім.Ю.С.ВИНОГРАДСЬКОГО

 
 
 
 

 

 
 
 

Екскурсія по Сосниці

Екскурсія по Сосниці починається біля Т-подібного перехрестя (вул. Чернігівська та вул. Вишнева) на підвищенні "Сосницька гора", поруч з яким кожної неділі діє базар, а також розміщено багато магазинів. Вище на цій вулиці знаходяться відділення Пенсійного фонду України, колишня автостанція, Сосницька дорожньо-експлуатаційна дільниця, автопідприємство, а навпроти – будинок енергопостачальної ком­панії "Чернігівобленерго". Неподалік – буди­нок дитячого садка «Сонечко».

Спускаючись з "Гори", по праву сторону лишаємо "Хлібокомбінат", введений в дію в 1947 році, на протилежному боці височіють будинок аграрного ліцею та його гуртожиток. Започаткований як училище механізації у 1954 році у Ріпках. У 1962 р. у зв'язку з адміністративно-територіальною реформою переводиться до Сосниці. Згодом було споруджено і здано в експлуатацію новий, типовий, корпус і гуртожиток на 300 місць - 1973 рік. Крім того, є ще учбовий корпус з машинним двором, лабо­раторією та майстернею.

Доїхавши до клумби посередині великого перехрестя (що завдяки круговому руху називається не інакше, як "Круг"), від якого йдуть дороги на Короп, Новгород-Сіверський, Чернігів та Борзну, можемо не тільки оглянути скульптуру ведмедя, котрий лізе на сосну до вулика з медом (імпровізований герб Сосниці), а й потерти блискучі причандали - символ удачі і плодовитості.

Зараз "Круг" - місце дислокації таксистів, автобусних зупинок і кіосків фаст-фуду. Неподалік від «Круга» заходяться готель­но-торговий комплекс "Убідь", споруджений у 1962 році (не діє за призначенням), магазин "Причал" (колись тут була стара автостанція), аптеки та бар з аутентичною назвою "Панська хата". Вулицю Чернігівську перетинає вулиця Корнєва, яка починається від заправки та об'їзної дороги, проходить біля кладовища (де колись були Митрофанівська церква та Спасо-Рувимський монастир), на якому похований Ю. Виноградський, Беліки, сестра Довженка Ганна, згадуваний у "Зачарованій Десні" дядько Самійло Д-ко ("Косар") та сам Корнєв.  Назва вулиці Корнєва пов'язана з іменем видатного земляка-ученого Костянтина Арсеновича Корнєва.

Рухаємось далі прямо, проїжджаючи два найвищих будинки Сосниці, п'яти поверхів.

Праворуч  можемо бачити дерев'яний будинок ветлікарні - на ньому якимось дивом збереглася чудова різьба старого дерев'яного зодчества. За ветлікарнею розміщується приміщення одного з найбільш відомих своїми учнями на теренах Чернігівщини та і всієї України закладу культури - Сосницька музична школа, яка носить ім'я Марка Полторацького. Будівля ця, за спогадами сосничан, дореволюційна, в повоєнний час там знаходилася районна бібліотека.

Наступне перехрестя дає початок 3-м вулицям - Л. Українки, Довженка та проспекту Гагаріна. Тут знаходяться два парки: старий, по­саджений у 1897 році, та молодший, посаджений комсомольцями у 1926 році. У цьому парку у 1964 році був споруджений будинок куль­тури (прямо на німецькому кладовищі).

Старий парк насичений різними культурними та історичними пам'ятками - це і Меморіальний комплекс загиблим воїнам-односельчанам у роки Другої Світової війни, пам'ятник воїнам-афганцям, ліквідаторам аварії на ЧАЕС, сучасна капличка (учасникам АТО). Дещо в сторінці знаходиться пам'ятник радянському воїну, біля якого ще недавно стояв обеліск Шелудька-Артюхова, загиблих у 1919 році (перенесений на кладовище). У цьому ж парку в дореволюційний час з ініціативи предводителя дворянства Мусіна-Пушкіна був споруджений просторий Літній театр, де відбувалося багато вистав і де в підлітковому віці грав О.Довженко. Але німці, відступаючи, спалили  будинок.

Поряд з парком розкинувся комплекс Сосницького навчально-реабілітаційного центру. В довоєнні часи він був розташований в двох пристосованих приміщеннях, надаючи учням чотирикласну освіту. У роки окупації фашисти знищили шкільне майно, розмістивши там свій штаб, а відступаючи спалили будівлю.

Навчання в школі поновилося у 1945-му році. У 60-ті роки було побудовано  приміщення навчального корпусу на 11 класів, а також приміщення для швейної та столярної майстерень. В 1976 році введено в дію новий спальний корпус на 100 місць.

Від Меморіального комплексу відкривається гарний вид на кінотеатр ім. Довженка (на 400 місць), побудований у 1979 році і названий «народна стройка», бо на його будівництві трудилися жителі райцентру та навколишніх сіл.

На проспекті Гагаріна, по якому ми будем рухатись далі, знаходяться будинок дитячої творчості та юнацтва і справжня архітектурна перлина - перший корпус легендарного Сосницького сільськогосподарського технікуму бухгалтерського обліку. Цей двоповерховий мурований будинок був зведений у 1910 році для земської управи. З червня 1917 року у ньому працювала Сосницька рада робітничих, селянських і солдатських депутатів, а в грудні того ж року з балкону цього будинку було проголошено радянську владу. У краєзнавчому музеї є картина, на якій зображено засідання ревкому в одній із кімнат цього будинку. Одне з дерев'яних приміщень технікуму - колишня початкова школа, в якій навчався О. Довженко.

Рухаючись далі по просп. Гагаріна, знайомимся з іншими значимими об'єктами нашого селища. Праворуч, на перехрес­ті з вулицею Грушевського розташована Сосницька гімназія ім. О. П. Довженка, новий корпус якої був побудований у 1975 році. Але є ще і старий корпус, двоповерховий, який має свою історію. Цегляна двоповерхова школа почала будуватися в другому десятилітті минулого століття на кошти земської управи. На будівництві трудилось багато місцевих жителів, з 6 години ранку до 18-ї. Теслярі працювали довше, по 14 годин, від сходу до заходу сонця.. Будівельні матеріали використовували як місцеві (ліс), так і привезені з Новоросійська, Воронезької області та Гомеля (цемент). Закінчилось будівництво у 1913 році. Раніше на території цього учбового закладу були ще дерев'яні будинки, де про­ходили заняття учнів, але з будівництвом нового корпусу вони були знесені.

Проспект Гагаріна підходить до вулиці Троїцької (назву вулиця дістала від Свято-Троїцького собору, він не зберігся), на якій знаходить­ся друкарня. Цей дерев'яний будинок був побудований для кінотеатру "Ілюзіон" у 1911 році. З часом назва змінилася, а призначення ні. І тільки після завершення будівництва нового кінотеатру в старому почала працювати друкарня. Поряд з цим будинком знаходиться ще один дерев’яний будинок (зараз у нього змінено зовнішній вигляд), в якому з 20 століття розміщувалось казначейство, а потім будинок культури, згодом там розташовувалась контора сирзаводу. Повністю квартал займає територія ТОВ "Сосницький сирзавод". Будівництво його було розпочато в кінці 20-х років минулого століття на місці колишньої в'язниці - "кам'янки", збудованої з цегли Миколаївського монастиря. На перехресті знаходиться також будинок колишньої парафіяльної школи (вищої початкової), яка містилася в найманому приміщенні. Одним із учнів її був Олександр Довженко.

Рухаємось далі до перехрестя з вулицею Покровською. На цій вулиці знаходиться будинок редакції газети "Вісті Сосниччини". Тут варто зазначити, що не завжди редакція була у цьому приміщенні. Довгий час вона знаходилася на розі вулиць Б.Хмельницького та Освіти в тому самому дерев'яному будинку, де проходив повітовий з'їзд рад. З 1962 по 1965 роки районний центр був у Мені, а коли поновився знову в Сосниці, то редакції відвели кімнату при райкомі партії, а потім розмістили в колишньому будинку культури разом з друкарнею. І тільки в 1970 році для неї було побудоване окреме приміщення. Районна газета, як періодичне видання, почала виходити в 1917 році під назвою "Известия". Потім вона змінювала свою назву: "Наш путь"(1920 р.), "За соціалістичну Сосниччину" (1935 р.), "Зоря комуни" (1937 р.), "Червоний прапор" (1945 р.), "Колгоспна правда" (1962 р.), "Радянський патріот" (1965 р.), "Вісті Сосниччини" (2000 р.).

Ліворуч по вулиці Троїцькій видно залишки земляного валу, який ото­чував "город". Тут знаходяться будинки колишньої лозяної майстерні, колишнього військкомату та дитячого садка. В останьому з 2006 року розміщується податкова  інспекція.

На перехресті Троїцької та Покрівської беремо ліворуч. На короткому проміжку дорога вимощена бруківкою (це остання в центрі бруківка, не покрита асфальтом).

Наступне перехрестя - звертаємо направо, до площі. Проходимо по вул. Грушевського (зліва за магазином Олімп є пустир, де колись була єврейська синагога) до перехрестя з вул. Виноградського.

Вулиця Грушевського прокладена через територію, як говорять сосничани, "города". Це ототожнення центру з городом корінням своїм сягає десь у глибину 16-17 століть, коли центр і прилегла до р. Убеді територія знаходилися у межах кріпості, що сосничанами і звалася «город», а прилеглі заселені частини були посадами. Кріпость відокремлювалась від посадів валами, ровами та частоколами. Вали та яри починалися в районі дамби, проходили там, де була аптека, повертали в бік сирзаводу та технікуму, потім попід сосницьким болотом виходили до Убеді, неподалік від сучасного приміщення селищної ради. Вали були ліквідовані і рови засипані десь у 30-х роках 19 століття, коли почалась забудова Сосниці згідно плану 1805 року, затвердженого царем Олександром І.

Біля центральної площі селища ліворуч розбитий сад (з Алеєю Героїв, дитплощадкою та аптекою в центрі), справа знаходиться будівля адміністрації. По вул. Виноградського розміщені торгівельні точки, ресторан, банки, фасадом на сад виходить цегляна двоповерхова будівля колишнього Народного суду.

Наступний квартал за перехрестям вулиць Виноградського та освіти дуже цікавий для дослідника зниклих вже культових споруд (Воскресенська та Гергіївські церкви), дерев'яної жіночої гімназії. Тепер тут розміщується ще одна історична будівля, колишня жіноча гімназія, потім семирічна (згодом восьмирічна) школа, а нині це один із корпусів сільськогосподарського технікуму бухгалтерського обліку. Будинок споруджений у 1907 році на кошти місцевого земства. Неподалік знаходилася Воскресенська церква, а поряд неї – дерев’яна українська автокефальна. Настоятелем Воскресенської церкви був батько відомого співака Марка Полторацького (маєток Федора Полторацького знаходився недалеко). Якщо далі вниз рухатись вулицею В.Хмельницького і звернути вправо ближче до річки, то цей район Сосниці пов’язаний із перебуванням в ньому Ганни Керн. Адже з 1844 по 1835 роки в нашому місті про­живала Ганна Керн зі своїм чоловіком Марко-Виноградським. У своїх спогадах, пов'язаних із Сосницею вона писала про те, ще заробітна плата її чоловіка - чиновника була невеликою, тому вони не могли собі дозволити купувати, наприклад, дорогі сорти чаю. А ще вона згадувала, що виходячи на ганок свого будинка, чула дзвони Воскресенської церкви.

На старих фото є зібрання біля пам'ятника Мічуріну, де зараз розміщується міні-футбольне поле. Цікаві об'єкти поблизу - бібліотека, будівля магазину білизни та Полікомбанку (перебудоване приміщення Райвиконкому), і нарешті, корпуси самої фабрики ПАТ "Еліта", яке займається виготовленням корсетних виробів. Саме на цьому місці працювала артіль "Швейпром", на базі якої в 1963 році було створено швейну фабрику, реорганізовану в 1969 році в швейно-галантерейну.

На розі біля центрального ринку - понівечена історична пам'ятка: дерев'яний будинок, у якому в березні 1919 року проходив Повітовий з’їзд Рад, а зараз розміщені магазини.

Вулиця, по якій ми рухаємось, носить ім'я Б. Хмельницького. Є свідчення перебування брата гетьмана в Сосниці. Біля площі перед будівлею Сосницького цеху електрозв’язку помічаємо великий будинок, на місці якого в дореволюційні часи знаходилась Сосницька публічна бібліотека імені Гоголя. Вона була відкрита в 1872 році за ініціативою прогресивного земського діяча О. П. Карпинського. З 1992 року бібліотека розміщується в окремому будинку по вул. Б. Хмельницького.

Проїжджаючи пошту, звертаємо увагу на місце, де зараз знаходиться туалет адміністрації. Раніше на цьому місці висився Троїцький Собор. Трохи нижче, на розі Троїцької, знаходиться будівля колишньої аптеки, де зараз проживає з сім'єю двоюрідний племінник Довженка - Ю. Єрмоленко. Колись в цьому будинку проживав лікар Ольденборгер, чоловік дочки провізора першої сосницької аптеки - Й. Кампфа.

Їдемо до кінця вул. Хмельницького. Звертаємо наліво, по вул. Перемоги (в городі гр. А. Ткача, через сітку, видно залишки старовинного оборонного валу). Ця вулиця раніше називалась Кролевецькою, бо тут проходив шлях на Кролевець. Вона виходила до мосту через Убідь. Тут же були млини (які разом з мостом спалили німці), річку тут форсували в 1943 році воїни Червоної Армії при визволенні Сосниці. Трохи вище по течії розміщується дамба (яку піддали критиці при будівництві за неестетичний вигляд, пізніше ж вона стала улюбленим місцем для купання, а також романтичних зустрічей молоді). Не збереглася гідроелектростанція, що знаходилась між дамбою і рятувальною станцією. Урочище за дамбою називається Потаманкою. Грунтовою дорогою можна дійти до с. Загребелля, розташованого біля Сосниці.

Ми ж вернемось по вул. Перемоги, повернемо ліворуч (вул Виноградського) і рушимо прямо до церкви Пресвятої Богородиці. Природна низина відділяла частину посаду, що нині називається Покрова, від «города». Вдавнину тут знаходився міст через один з рукавів Убеді, що впадав у річку В’юнку.  Недалеко від перехрестя вулиць Виноградського і Козацької 3-й будинок справа також має свою історію. Під час визволен­ня Сосниці від німецько-фашистських загарбників у цьому будинку з 1 по 9 жовтня 1943 року розміщувався Штаб центрального фронту, під командуванням генерала армії К. К. Рокосовського.

Ще один будинок по вул. Виноградського, який привертає увагу своїми розмірами і архітектурним стилем - Сосницький краєзнавчий музей. Поряд з ним - повністю відбудована діюча Покрівська церква,  розта­шована на перехресті вулиць Виноградського та Шевченка. До цього церква стояла тут з 1724 року.

По вул. Виноградського минаємо церкву, звернувши праворуч лише на вул. Дорошенка, назва якої пов'язана з ім'ям гетьмана Правобережної України Петром Дорошенком. На короткий час з 1676 по 1677 роки зв'язав він своє життя з Сосницею. 14 листопада 1676 року зі своєю сім'єю: братом Андрієм та челяддю - прибув до Сосниці і став будуватися на Покрові, недалеко від церкви. Однак російський уряд запропонував Самойловичу направити Петра Дорошенка до Москви, побоюючись, щоб той не організував на Україні якоїсь акції проти Москви. 16 березня 1677 року Петро Дорошенко у супроводі ескорту козаків вирушив до Москви. Судячи з усього, Петро Дорошенко мав надію повернутися до Сосниці, але вона так і не справдилася. Помер він під Москвою в 1698 р. Потомки Андрія теж виїхали із Сосниці. Старовинний будинок одного з Дорошенків стояв до пожежі 1890 р.

 На другому перехресті повертаємо праворуч, на вул. Я. Скидана, названу в честь славетного козацького полковника, який, згідно легенди, пораненим потрапив у полон до поляків, і ті стратили його, прив'язавши до сосни, яка стояла між Загребеллям і Спаським і яку було названо Скидановою сосною. Утвердилась думка також про те, що Микола Васильович Гоголь, що навчався у Ніжині, пізніше створив образ Тараса Бульби, використавши переказ про Якова Скидана.

Залишаємо позаду Покрову, минаємо Бардацьке та шкільний стадіон. Окремої зупинки варте лише старовинне дерев'яне приміщення лікарні біля корпусів центральної районної лікарні та дім, де мешкав гол. лікар Бєлік. Двоповерховий будинок поліклініки побудований 1967 року, терапевтичний корпус та аптека споруджені в 1993 році. Ще в 30-х роках 19 століття у Сосниці працювала лікарня на 8 ліжок, у 1860 - на 25 ліжок. У 80-х роках цього ж століття Сосницьким земством було побудовано кілька дерев'яних будинків земської лікарні. Земським лікарем був П. В. Ольденборгер, деякий час лікарня носила його ім'я. З районною лікар­нею за радянського періоду пов'язано ім'я Бєліка Андрія Панасовича.

Наступне перехрестя - з вул. Довженка, що приведе нас (так, як несподівано!) до славетного меморіального музею генія кіноматографа - Олександра Довженка.

Далі вулиця Довженка (яка раніше мала такі назви: Макошинська, 19 Лютого, Першого Травня) проходитиме поряд з будівлями Сосницької ЗОШ І-ІІ ступенів (в одній з них під час окупації був розташований німецький військовий госпіталь) та селищного будинку культури, побудованого в 1977 році,

В цьому районі В'юнища стояв храм Вознесіння, побудований у 1657 році.

Фото- путівник

 

 

ВЕЛОТУРИ

Маршрут -1

Учасники долають дистанцію 35 км. Трек маршруту №1 (на карті) викладений в дод. 2.

Основні пункти маршруту: Старт селищна рада смт Сосниця - В'юнище - Червона гора - оз.Береза - оз.Бурімка - оз.Шибельник - Миколаївський монастир (не зберігся, фрагменти кладки) - Чорний берег (Чорний дуб) - Біла круча (обід) - селищна рада смт Сосниця - Фініш.

 

 Маршрут - 2

Учасники долають дистанцію 40 км. Трек маршруту №5 (на карті) викладений в дод. 2.

Основні пункти маршруту: Старт селищна рада смт Сосниця - церква Різздва св. Богородиці (с.Загребелля) - с.Гапишківка - оз. Царина - оз. Гнилиця - оз. Кизимівщина - оз. Вир - с.Якличі - р. Десна круча - с.Спаське - ур. Підкова (Десна) - с.Купчичі - вітряк -  с. Філонівка - Старий бір (обід) - селищна рада смт Сосниця - Фініш.