Сосницька РДА
    Анонси



















    Туризм

    Назад

    Екскурсія по Сосниці

    Екскурсія розпочинається від єдиної пам'ятки дерев'яного зодчества, яка залишилася в нашому місті – Свято-Покровської церкви збудованої в 1724 році на місці старої . Паралельно дотичної до церкви вулиці Шевченка пролягає вулиця Дорошенка, назва якої пов'язана з ім'ям гетьмана Правобережної України Петра Дорошенка, що нетривалий час (з 14 листопада 1676 року до 16 березня 1677 року) разом зі своєю ріднею перебував у Сосниці, розраховуючи тут поселитися на довго. Однак російський уряд, побоюючись, щоб екс-гетьман не вчинив якоїсь антимосковської акції, наказав гетьманові Самойловичу відпровадити його до Москви. Звідти Петро Дорошенко вже не повернувся. А його брат Андрій закінчив розпочате будівництво і разом зі своїми синами надовго осів у нашому містечку.

    Дотичною до Покровської церкви є вулиця Виноградського, названа в честь фундатора Сосницького краєзнавчого музею Юрія Степановича Виноградського. Той музей знаходиться поруч із Покровським храмом. Названа вулиця веде до центру Сосниці. Там, де вона перехрещується з вулицею Козацькою, третій будинок праворуч на тій вулиці пов’язаний з подіями Великої Вітчизняної війни. Після визволення Сосниці від німецько-фашистських окупантів у названому будинку з 1-го по 9-те жовтня 1943 року розміщувався Штаб центрального фронту, командувачем якого був генерал армії Рокосовський.

    Далі вулиця Виноградського веде до центру, а люди здебільшого кажуть: «В Город». Оце ототожнення центру з городом корінням своїм сягає десь у глибину 16-17 століть, коли центр і прилегла до р. Убеді територія знаходилася у межах кріпості, що Сосничанами і звалося «город», а прилеглі заселені частини були посадами. Природна низина відділяла частину посаду, що нині називається Покрова, від «города». В давнину тут знаходився міст через один з рукавів Убеді, який впадав у річку В’юнку. Кріпость відокремлювалась від посадів валами, ровами та частоколами. Вали та яри починалися в районі дамби, проходили там, де була аптека, повертали в бік сирзаводу та технікуму, потім попід Сосницьким болотом виходили до Убеді, неподалік від сучасного приміщення селищної ради. Вали були ліквідовані і рови засипані десь у 30-х роках І9 століття, коли почалась планова забудова Сосниці згідно плану І808 року, затвердженого царем Олександром Першим. Неподалік від колишньої кріпості від вулиці Виноградського відгалужується вулиця Перемог, яка раніше називалась Кролевецькою, бо тут проходив шлях на Кролевець. Вона виходила до мосту через Убідь, знищеного німцями під час відступу.

    Вулиця Троїцька прокладена через територію колишнього "города". На стикові цієї вулиці і проспекту Гагаріна знаходиться дерев’яний будинок колишньої вищої початкової школи, одним з учнів якої був Олександр Довженко. Назву вулиця дістала, завдячуючи Свято-Троїцькому собору, який знаходиться там, де нині будинок район¬ної адміністрації.

    Там, де названа вулиця перетинається з вулицею Богдана Хмельницького, праворуч знаходиться приміщення колишньої аптеки. А коли вулицею виходимо до площі, то помічаємо великий будинок зв’язку, а поруч приміщення, де нещодавно знаходилось відділення банку «Аваль», а в дореволюційні часи на місці того приміщення знаходилась Сосницька публічна бібліотека імені Гоголя, яка була відкрита з ініціативи прогресивного земського діяча О.П. Карпинського. Потім вона переносилась з одного приміщення до іншого нарешті (з 1992 року) дістала постійну приписку в двоповерховому приміщенні, де за радянського часу функціонувала районна рада. Наперехресті вулиць Б. Хмельницького та Освіти знаходиться дерев'яний будинок, у якому у березні 1919 року проходив Повітовий з’їзд Рад.

    А на протилежному боці вулиці Освіти знаходяться корпуси ПАТ "Еліта". Там на базі артілі "Швейпром" в 1963 році була створена швейна фабрика, реорганізована в 1969 р. в швейно-галантерейну, що виготовляє корсетні вироби.

    У цьому ж районі знаходиться одна історична будівля, колишня жіноча гімназія, потім семирічна (згодом восьмирічна) школа, а нині це один із корпусів с/г технікуму бухгалтерського обліку. Будинок споруджений у 1907 році на кошти місцевого земства. Неподалік знаходилася Воскресенська церква, а поряд неї – дерев’яна українська автокефальна. Настоятелем Воскресенської церкви був батько відомого співака Марка Полторацького. Мабуть, десь неподалік (у бік Сосницького болота), де знаходився маєток Федора Полторацького, мешкала з 1844 року по 1855 рік Ганна Петрівна Полоторацька (Керн) зі своїм чоловіком Марковим-Виноградським. Про той період свого життя вона згадувала у своїх спогадах.

    Від перехрестя вулиць Богдана Хмельницького і Лесі Українки повертаємо ліворуч, праворуч перед нами відкривається кінотеатр-красень імені О.П. Довженка.

    Поряд знаходиться школа-інтернат для глухих дітей. Вона була розташована в двох пристосованих приміщеннях, працювала до війни за влас¬ною програмою, надаючи учням чотирикласну освіту. У роки окупації фашисти знищили шкільне майно, розмістивши там свій штаб, а відступаючи спалили будівлю.

    Навчання в школі поновилося у 1945-му році. У 60-ті роки було побудовано приміщення навчального корпусу на 11 класів-кімнат, а також приміщення для швейної та столярної майстерень. В 1976 році було введено в дію новий спальний корпус на 100 місць. В 90-х роках доля звела школу з фондом «Гуманітарні проекти для дітей-інвалідів в Україні», організатори якого живуть в Нідерландах (на той час перебували в Чернігові). Завдяки їхньому піклуванню у школі була проведено ремонт окремих приміщень, осучас¬нено інтер'єр, кожен учень одержав слуховий апарат. У 2000-му році школа одержала статус середньої школи-інтернату для глухих дітей, де навчаються учні віком від 3 до 19 років.

    Навпроти кінотеатру і школи в парку знаходиться «Меморіальний комплекс загиблим воїнам-односельчанам в роки Великої Вітчизняної війни.

    Поруч знаходиться пам’ятник активістам, загиблим в 1919 році.

    У названому парку в дореволюційний час з ініціативи предводителя дворянства Мусіна-Пушкіна був споруджений просторий Літній театр, де відбувалося багато вистав і в довоєнні часи. Але німці, відступаючи, спалили той будинок-красень.

    Від кінотеатру вулицею Чернігівською рухаємося в гору. Ліворуч знаходиться приміщення дитячої музичної школи, якій нещодавно присвоєно ім’я Марка Полторацького. Будівля ця, за спогадами сосничан, дореволюцйна, в повоєнний час там знаходилася районна бібліотека.

    Вулицю Чернігівську перетинає вулиця Корнєва. Місце перетину називається "Круг". Від нього йдуть дороги на Короп, Новгород-Сіверський, Чернігів та Борзну. Назва вулиці Корнєва пов'язана з іменем видатного земляка-ученого Костянтина Арсеновича Корнєва.

    Неподалік від Круга ліворуч від вулиці Чернігівської знаходиться готель¬но-торговий комплекс "Убідь", споруджений у 1962 році. А трохи вище, на протилежному боці височіє будинок Аграрного ліцею та його гуртожиток, побудовані в 1962 році. Навпроти нього знаходиться "Хлібокомбінат", введений в дію в 1947 році.

    На цій вулиці знаходяться відділення Пенсійного фонду України (будинок колишнього РАПО), ВАТ «Сосницький райагротехсервіс», ВАТ «Сосницький райагрохім», Управління держсудадміністрації, Автостанція, Дорожно-експлуатаційна дільниця та райавтодор, а також нове підприємство ТОВ "Сатеко". Раніше тут розміщувався завод промтоварів, введений в дію в 1943 року, а потім був реконструйований 1954 - 1958 роках і переробляв багато видів с/г продукції, а в 90-х роках став виробляти консерви, муку фуражну, безалкогольні напої, крупу гречки. На цій території знаходиться також автоколона, а навпроти – будинок енергопостачальної ком¬панії "Чернігівобленерго". Неподалік – буди¬нок дитячого садка «Сонечко».

    Потім переходимо на вулицю О. Довженка, яка раніше мала такі назви: Макошинська, 19 Лютого, Першого Травня. Прямуючи нею назад до центру, бачимо приміщення міського будинку культури, побудованого в 1977 році, будівлі Сосницької школи І-ІІ ступенів. У одному з тих приміщень під час окупації був розташований німецький військовий госпіталь.

    На лівому боці вулиці знаходиться літературно-меморіальний музей О.П.Довженка. Далі по вулиці Довженка підходимо до перехрестя з вулицею імені Щорса до будинків районної центральної лікарні. Ще у 30-х роках 19 століття у Сосниці діяла лікарня на 8 ліжок, у 1860 - на 25 ліжок У 80-х роках цього ж століття Сосницьким земством було побудовано кілька дерев'яних будинків земської лікарні. Земським лікарем був П. В. Ольденборгер, деякий час лікарня носила його ім'я. На сьогоднішній день корпуси центральної лікарні займають досить велику тери¬торію. Двохповерховий будинок поліклініки побудований 1967 року, терапевтичний корпус та аптека споруджені в 1993 році. З районною лікар¬нею пов'язано ім'я Бєліка Андрія Панасовича.

    Потім по вулиці Освіти рухаємося до перехрестя з вулицею Гагаріна.

    На перехресті цих вулиць знаходяться два парки: ліворуч - старий, по¬саджений у 1897 році, праворуч - молодший, посаджений комсомольцями у 1926 році. У цьому парку у 1964 році був споруджений будинок куль¬тури. Навпроти цього парку знаходиться будинок сосницького сільсь¬когосподарського технікуму бухгалтерського обліку. Цей двоповерховий мурований будинок був зведений у 1910 році для земської управи. З червня 1917 року у ньому працювала Сосницька Рада робітничих, селянських і солдатських депутатів, а в грудні того ж року з балкону цього будинку була проголошена у місті Радянська влада. У краєзнавчому музеї є картина, на якій зображено засідання ревкому в одній із кімнат цього будинку. У 1930 році у ньому розміщується технікум захисту рослин, який був реорганізований із профшколи агро¬номів. Після звільнення Чернігівщини у 1944 році від фашистів він відновлює свою роботу, а наступного року змінює профіль на бухгалтер¬ський. У 1953 році тут створюється заочне відділення. Немає, мабуть, жодного сільськогосподарського підприємства в Чернігівській області, де б не працювали випускники цього навчального закладу. Технікум готує спеціалістів таких спеціальностей: "Бухгалтерський облік" та "Економіка і фінанси підприємства" (денне і заочне відділення), З 2000 року студенти одержують робочу префесію "Оператор комп'ютер¬ного набору". За останній час у технікумі поліпшилась матеріальна база, він має три навчальні корпуси, а також комп'ютерні класи.

    По правій стороні вулиці Гагаріна, за технікумом, на перехрес¬ті з вулицею Грушевського розташована Сосницька гімназія ім. О.П.Довженка, новий корпус, якої був побудований у 1975 році. Але є ще і старий корпус, двоповерховий, який має свою історію. Цегляна двоповерхова школа почала будуватися в другому десятилітті минулого століття на кошти земської управи. На будівництві трудилось багато місцевих жителів. Будівельні матеріали використовували як місцеві (ліс), так і привезені з Новоросійська, Воронезької області та Гомеля (цемент). Закінчилось будівництво у 1913 році.

    Вулиця Гагаріна підходить до вулиці Троїцької, на якій знаходить¬ся друкарня. Цей дерев'яний будинок був побудований для кінотеатру "Ілюзіон" у 1911 році. З часом назва його змінилася, а призначення ні. І тільки коли був побудований новий кінотеатр, у ньому стала працювати друкарня. Поряд з цим будинком знаходиться ще один дерев’яний будинок (зараз у нього змінено зовнішній вигляд), в якому з 20 століття розміщувалось казначейство, а потім Будинок культури, згодом там розташовувалась контора сирзаводу. Повністю квартал займає територія ЗАТ "Сосницький сирзавод". Будівництво його було розпочато в кінці 20-х років минулого століття на місці колишньої в'язниці. Став до ладу він у 1931 році і виготовляв масло, а у 1968 р., після реконструкції, розширив виробництво і став виготовляти різні сорти сиру. На сьогоднішній день у нього колективна форма власності.

    Рухаємось долі до перехрестя з вулицею Покрівською. На цій вулиці знаходиться будинок редакції газети "Вісті Сосниччини". Тут варто зазначити, що не завжди редакція була у цьому приміщенні. Довгий час вона знаходилася на розі вулиць Б.Хмельницького та Освіти в тому самому дерев'яному будинку, де проходив повітовий з'їзд Рад. З 1962 по 1965 роки районний центр був у Мені, а коли поновився знову в Сосниці, то редакції відвели кімнату при райкомі партії, а потім по¬селили до колишнього Будинку культури разом з друкарнею. І тільки в 1970 році для неї було побудоване окреме приміщення, в якому вона пра¬цює і донині. Дещо необхідно сказати щодо історії самої газети. Адже вона, як періодичне видання, стала виходити в 1917 році під назвою "Известия". Потім з плином часу наша районка змінювала свою назву: "Наш путь"( 1920 р.), "За соціалістичну Сосниччину 1935р), "Зоря комуни" ( 1937р.), "Червоний прапор" ( 1945 р.), "Колгоспна правда" (1962р., міжрайонна), "Радянський патріот" ( 1965 р.) , "Вісті Сесниччини" з 2000 року і нині. А з 2006 року виходить незалежна газета "Час".

    Ліворуч по вулиці Троїцькій видні залишки земляного валу, який ото¬чував "город" і тут знаходиться будинок колишньої лозяної майстерні, а далі будинок колишнього військкомату та дитячого садку. В останьому будин¬ку зараз розміщується податкова інспекція з 2006 року.

    Потім повертаємо на вулицю Виноградського, де знаходяться адміністративні будинки районного відділу внутрішніх справ та управління сільського господарства. Раніше ця вулиця носила ім'я нашого земляка Олекси Десняка.

    На цій вулиці знаходяться різні магазини, ресторан, банки, а також вихід на центральну площу селища, де й закінчується екскурсія по Сосниці.

    Назад




    23 Березня 2017 08:51
    15 Березня 2017 15:23
    12 Березня 2017 16:45
    09 Березня 2017 11:04
    23 Лютого 2017 11:38
    15 Лютого 2017 08:36
    13 Лютого 2017 08:31
    08 Лютого 2017 08:34
    02 Лютого 2017 08:33
    30 Січня 2017 08:30
    26 Січня 2017 08:14
    17 Січня 2017 11:09

    Як Ви оцінюєте Президентські реформи?